Бошки марихуана White Widow Сарапул

Эй, братва, держите меня семеро! Сегодня я расскажу вам о самом эпическом приключении в моей наркошейной жизни. Я решил купить шишки марихуаны через сеть тор и при этом тролить нашего президента Путина. Да-да, знаю, звучит сумасшедше, но что поделаешь, мы наркоманы, у нас не все дома.

Начну с того, что я всегда был в поиске новых закладок, чтобы раскумариться на полную катушку. Один мой дружок, звонит мне, говорит: "Братишка, у меня есть вариант, афганский сорт, очень пиз***тый!". Не мог я упустить такую возможность. И так, с наркоманским азартом, я решаю отправиться в прекрасный мир темной стороны интернета – сеть тор.

Зашел я туда, и ох***л! Там целый диджитал-базар, где можно купить все, начиная от наркошей до оружия и человеческих органов. Все как в нашем любимом "ГТА", только без эффекта от колотушек.

Короче, я нашел пару дилеров, завел контакты и выбрал того самого, у которого были самые дорогие и наркошейно-пиз***тые шишки. Я уточнил, что хочу с ним переписку зашифрованной и защищенной от государства, чтобы наш дорогой президент не смог проверить мои наркошейные покупки.

Тут в дело вступает мой "Тролль-Путин"! Я создал аккаунт на одном из известных форумов и начал разводить непревзойденные темы про нашего главу страны. Да-да, я нашел способ как троллить президента так, чтобы ребята из ФСБ ничего не поняли.

Блин, вспоминая это, я не могу не улыбнуться. Так много смешных мемов и троллингов было на том форуме. Я буквально сидел там целыми днями, пишу длинные посты о том, как Путин колется афганским опиумом и потом устраивает ЧиНаДоТы нынешними политиками.

И вот, залетает мне сообщение от дилера, что мои шишки готовы к отправке. Я в полном шоке, как такое возможно?! Оказывается, парни из ФСБ не такие умные, как я думал. Наши хорошие, наркоманы, работали в сети тор и предупредили всех о проверках.

Они установили новые закладки на сервера ФСБ и отслеживали каждое движение наших "милых друзей". И тут они решили поиграть в большую игру, показать свою силу и закрыть одну из крупных закладок. Все наркоманы говорят: "ОГО, наши закладки зашли, ФСБшники совсем стали колоться наших шишек!"

Так что, я собираюсь чиллить, ждать свои шишки, а в это время троллить Путина и ФСБ в интернете. Глупые ребята, думали, что мне удастся замаскироваться, но я ведь наркоман, у меня хватит смекалки троллить даже самого президента.

Я создал еще несколько аккаунтов на разных площадках, чтобы продолжать свое дело. Жалко только, что люди не всегда находят мои троллинги смешными. Некоторые принимают всерьез и начинают хейтить, но я ведь просто наркоман-комик, к чему все это серьезно-серьезное отношение?

В общем, братцы, моя история продолжается. Все решилось удачно: я получил свои шишки, их качество превзошло все ожидания, и я продолжаю троллить весь интернет. Вот такой поворот событий в наркоманской жизни, афганский колорит и тролль-Путин.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...